Все
Отредактировано:17.03.15 12:23
У кожнiй прiлiчнiй казцi добро зазвичай рiшуче перемагае зло. Ми настiльки до цього звикли, що пiдсвiдомо чекаемо чуда i вопреки здравому смислу змущуемо себе у нього повiрити. Та життя далеке вiд казки i чудеса зазвичай не стаються самi по собi.
Мiж анексiею Гiтлером Польщi та його скоропостiжним самоубiйством минуло 6 довгих рокiв вiйни, прiчом кровавий диктатор цеплявся за жизнь до останнього i покiнчив з собою тодi, коли зникли навiть примарнi шанси на чудо. Дохтуру не хотiлося би проводити тут паралелi, та вiн хоче зробити спробу зазирнути в майбутне i повiсти, коли i як Путiн ся закiнчить.
В кiнi одного актьора "Трiумф волi", чи то, перепрошую, "Кримнаш: путь на родiну", Путiн сокрушаеться вiдносно iзлiшньоi порядочностi Януковича, у якого так сильно не пiднiмалась рука застосувати зброю проти Майдану, шо тепер ми вшановуемо Небесну сотню.
Дохтур iнтересуеться, чи бодай в одного рашиста вiд цього зiзнання йокнуло десь в грудi? Адже Путiн вiдкрито запевнив власну краiну, що готовий власноруч перегризти горлянку кожному, хто усомниться в правi ботоксного царька на абсолютну владу. Так зване равновесiе елiт, про яке мучiтельно довго вещали разлiчнi експерти, виявилося мiфом i стомiльйонна росiйська махiна со скрипом i п'яними матами солдацьких матерей, жадiбно перещитующих денежну компенсацiю, налаштовуеться на херачить. Разброд i шатанiя в такому положеннi недопустимi, бо ми бачимо на власнi очi, як пiдривають нашу украiнську армiю бесконечнi воплi о том, шо Порох нас слiл, а еслi не слiл, то скоро уж обiзательно. Щоб вигравати вiйни, треба переплавити краiну на монолiт. Тому в iснуваннi расстрельних списков росiйськоi опозицii дохтур не сумнiваеться. Як i в тому, шо машина террора в Росii вже виходить на фiнiшну пряму i скоро начнеться велика чистка, мета якоi - усунути актiвних i заткнуть пасiвних протiвнiков грядущей вiйни.
Путiн зараз сiльон, как нiкогда. I даже не потому, шо располагае достатнiм колiчеством денег, на якi можна содержати приватну армiю чеченiв i силовикiв та вооружить терористiв по последней ржавчине оборонпрома. Путiн годуе свою краiну омлетом iз iдеологii третьего рейха i третього рiма, що в сумiшi породжуе у суспiльствi запит на кров i вiйну заради гегемонii унiженних i оскорбльонних над тими, хто замiсть кiчитися видуманним велiчiем спромiгся побудувати у себе достойнi умови життя.
Адже амбiцii Путiна виходять далеко за межi Украiни. Вiн замахнувся на новий мiровой порядок, в якому тиранiя i диктатура переважатимуть над демократiею, а залежнiсть голого й босого населенiя вiд правлячоi верхiвки буде вважатися нормою. Це його власна вiдповiдь на неспособность побудувати ефективну економiку, власна помста за перiод принизливих унiженiй перед сiрою масою, яка певний час трепихалась i вимагала кращих умов життя i вселенскоi справедливостi. Тiльки в потворному свiтi тотальноi диктатури жоден кривавий режим не вiдчуватиме страху за власну шкурку, передаючи по наследству власть i херача друг друга за спорнi територii, як в старе добре темне середньовiччя. Тож не дивно, що у союзники Путiн залучае Китай, Пiвнiчну Корею, недоразвiтi страни БРIКС i вiдкинутих на iсторичну обочину маргiналiв, яких прiвлекае тоталiтарна модель необмеженого збагачення i непохитноi влади.
На тлi цього е зрозумiлими страхи i опасенiя одряхлевшнй старушки Европи, власноруч оголившоi буфера вiдмовою розмiстити американську систему ППО, здатну знищувати ядернi боеголовки. Европа розколена не по вiдношенню до украiнських подiй, а по состоянiю шока, викликаного ними. Так званi "помiркованi" на чолi з Меркель бажають якнайдовше вiдтягнути розв'язку, покладаючи надiю, що пiд ненавязчивим тиском санкцiй росiйська опухоль розсосеться сама собою. Тому вони дуже бояться спровокувати вiйну наданням Украiнi зброi чи пiдсиленням санкцiй. В той же час "радикали" вимагають хiрургiчним путьом удалити кремльовську абомiнацiю, доки ботокснi метастази не пiшли по виснаженому етнiчними, релiгiйними та полiтичними конфлiктами материку.
Украiна для Путiна е сьогоднi не бастiоном, а полiгоном, на якому вiн демонструе усьому свiтовi впертiсть, цинiзм i росiйську военну мощь, позволяя собi ненавязчиво гратися з нами, наче кiшка iз мишкою. Адже псiхопат отримуе задоволення не вiд смертi, а вiд мученiй своеi жертви, наблюдая за продолжительними конвульсiями. Так i Путiн отримуе справжнiй, незнакомий по опиту общенiя з женщинами, оргазм, наблюдая за метушньою Европи та США, iмпотентними засiданнями ООН, откровенiями поляков, разбродом i шатанiями всерединi Украiни (адже революцiя проти наслiдкiв революцii його возбуждае сильнiше, нiж вiйськовий блiцкрiг) та украiнською армiею, яка вiдчайдушно намагаеться будувати лiнiю оборони, котру Путiн, за лiчними убежденiями, легко i просто рострощить вщент.
У цьому контекстi зростае, на жаль, цiннiсть Марiуполя, як краеугольного камня украiнськоi оборони. Причому чим сильнiше вiн буде укрiплений, тим сильнiше содрогнуться вiд продолжительного оргазма башнi Кремля пiсля його падiння.
А спiшити Путiну нiкуди, вiн уже получив порцiю задоволення вiд Дебальцево i тому може дозволити собi предварiтельнi ласки.
Генерали, яких так мучiтельно долго пiдозрювали у Путчi пiд час загадочного iсчезновенiя, насправдi нiколи не влаштують бунт. Особливо пiд час вiйни, коли в армiю перенаправленi колосальнi потоки денег. Вони навпаки власноруч расхерачать каждого, хто становитиме угрозу хворим планам захвата мiра.
(в коментах продолжение)